Роман Любченко: «Можна без рекордів, але чому б ні?»

 У VІІІ турі першості Луганщини під час матчу «Мілове» — «Скіф» було зафіксовано черговий рекорд області. Роман Любченко в одній грі став автором дев’яти голів, чим перевершив результат Романа Мірошниченка, який забив вісім м’ячів, будучи в складі команди «Енергія» (Щастя) в 90-ті роки. Навколо новини про чергові футбольні здобутки Любченка з’явилося чимало розмов. Дехто щиро зрадів новим показникам футболіста, а дехто, чесно кажучи, віднісся дещо скептично. Мовляв, для рекордів потрібно обирати інших суперників. Та сам Роман відноситься до подібних висловлювань здебільшого з гумором і ні в якому разі не ображається на подібні висловлювання. Про своє нове футбольне звання Роман Любченко говорить так: «Ставати рекордсменом, повторювати чи перевершувати чиїсь рекорди особисто переді мною спочатку задачі не стояло. Під час гри з «Біловодськом» вдалося повторити в минулому вже встановлений рекорд – 8 м’ячів. Та це вийшло по грі. Вже по завершенню матчу мені сповістили про, так би мовити, досягнення. Після цього, звичайно, з’явився азарт встановити власний рекорд. Адже я думаю кожен прагне більшого і вищого. У матчі з «Міловим» вдалося забити вже дев’ять м’ячів. Тому на даний момент рекорд області за результативністю в одній грі належить мені. Навколо даної теми чимало розмов. З чимось я погоджуюсь, з чимось ні. Особисто для мене більше результату принесли б два або три забитих голи в ворота «Хімобладнання», ніж дев’ять в ворота «Мілового». Просто команди мають дещо інший рівень підготовки. Можливо, зараз дехто почне чіплятися до слів і потім звинуватять мене у неупередженому відношенні до міловської та біловодської команд. Я нікого не хочу образити. В будь-якій грі завжди хтось сильніших, хтось слабший. Можна грати й без рекордів, але якщо є можливість поставити нові – чому б і ні?» У сезоні 2019 до вже звичних лідерів футбольних перегонів Луганщини додалися й гравці лисичанського «Будівельника». Чи ускладнився шлях чемпіонату для «Скіфа» з появою нового суперника Роман Любченко відповів з позиції футболіста: «Якщо серед учасників з’являється новий суперник, звичайно, це тільки радує. А якщо з’являється достойний суперник зростає і рівень самого чемпіонату і таким чином футбол та загальна боротьба стає ще більш завзятою та цікавою. «Скіф» на полі ще не бачив в якості суперника «Будівельник». Але сам шлях лисичанської команди на чемпіонаті додає ще більше загостреного передчуття перед особистою зустріччю. Маю сказати, що дуже не простими опонентами на полі для нас є «Хімобладнання», «Шахта ім. Мельникова» та «Кремінна». В цих командах фокусується й досить не проста гра, й техніка на полі. Тому протистояти досить не просто. Та, спираючись на показники минулих сезонів, хотілося б більше побачити професійності від «Шахти ім. Мельникова». Адже, знаючи цю команду, в цьому сезоні дещо не впізнаю їх.» Попереду ще досить тривалий шлях луганської першості. Чого очікує Роман Любченко від наступних матчів? «Надалі «Скіф» не планує зупинятися ні в якому разі. Потрібно до кінця боротися на полі і відстояти вже здобуте чемпіонство. Далі ще зустрічі зі складними суперниками. Тому говорити про те, що основні матчу позаду зарано. Очікую не простих матчів. Побажати командам хотілося б чесної гри на полі, вміння з достойністю сприймати як перемоги так і поразки, а також не забувати про тверезу оцінку ситуацій під час матчу. Навчитися правильно робити висновки, мабуть, теж потрібно.» Окрім постійної підготовки до матчів чемпіонату Луганської області «скіфи» на повну готуються до участі в Кубку аматорів України. За плечима Романа Любченка вже не одна участь в подібних змаганнях. Який підхід до цьогорічного сезону? «Рівень аматорського футболу на Всеукраїнському рівні достатньо високий. На жаль, цього не можна сказати про луганський футбол. Відіграли, звичайно, всім відомі обставини в країні. Але все ж потрібно рухатися далі і якось вирішувати проблему стосовно розвитку спорту. На жаль, на нашій території не має повноцінного закладу, який постійно готував би не тільки футболістів, а й представників інших командних видів спорту. Зараз така ситуація, що після покоління, яке на даний момент є основою у більшості команд, прийти нікому. Тому, розуміючи рівень майстерності майбутній наших суперників та рівень розвитку футболу в інших областях, задачі виграти Кубок не має. Головне – виступити якомога достойніше, продемонструвати всі свої сили і боротися до кінця. Найбільше бажання – зіграти з достойним суперником на домашньому полі, щоб наші вболівальники змогли побачити справжній футбол.» Завжди розвиватися та йти вперед – головна ціль Романа. Мати мужність піднятися після падіння та найти в собі сили знову перемагати повинен кожен. Здобути перемогу та встановити новий рекорд під силу кожному. Варто, мабуть, правильно захотіти. Або як говорить Роман Любченко: «Чому б і ні?»

Вікторія Кліщова